About festival arrow Our history
Історія Print
There are no translations available

Щоб не робили організатори, як би не старались учасники, не аплодували глядачі, не писали журналісти, не знимкували фотографи, ДРАБИНА живе своїм життям. Вона примхливо перекочовує з театру в театр, з галереї в клуби, з екстер’єру в інтер’єр…
Вона не залежна від наших амбіцій і бажань. Переповнюючись нашими ідеями та задумами, вона творить п’єсу за власним сценарієм.
Для когось дія розгортається на сцені, для іншого під час монтування фотовиставки, хтось вміє просто пофестивалити «під час» :-)
Комусь драбина – це мистецька відсутність вікон в номері і душ по 3 грн. в невизначеної орієнтації готелі. Для когось важкі пакунки декорацій в львівський маршрутках. В когось ранки у Львові починаються десь о 13.00 год., а для когось драбина – це блудні ночі десь поміж кам’яницями.
Для кураторів – це драбина одеська, драбина краматорська, драбина рівненська з низкою постійних проблем і біганини поміж спілкуванням і творчістю. Для глядачів – це простір залу, часом не дуже вигідного і навіть задушливого, але повсякчас з творчим підтекстом.
Для організаторів – споглядання і постійне очікування з легким мандражем в районі колін. Кожному – своє :-) Але, щиро вірю, що для всіх – це добрий досвід бачити, розуміти і відчувати театр у всіх його проявах!!!