 |
Our history 2007 | Історія |
|
|
There are no translations available Все відбувалося осінніми пообідніми днями... Четверитий фестиваль "Драбина" вже став історією... Фестиваль проходив в Міському палаці культури імені Гната Хоткевича 7 - 11 листопада 2007 року. Вперше фестиваль зібрав таку велику кількість учасників з різних регіонів України та з-за кордону. 20 театрів в режимі нон-стоп з 15 год пообіді й часом майже до 23 год намагалися вразити львівську публіку. Вдавалося це з перемінним успіх та й не всім, але деякі учасники справді зривали хвилі захоплених та спонтанних оплесків. Професійною майстерністю підкорив зал театр з Чехії "Радобидівадло Клапи" (гості фестивалю) та "Театр Мар'яна Беднарка" з Польщі (переможці фестивалю у номінації "Найкраща театральна композиція"). Поміж відомих львівській публіці театрів найбільш очікуваним виявився харківський "Публіцист". Поміж виставами невеликими, але яскравими та цікавими проектами були: ІІ Всеукраїнський фестиваль дитячого театру "ДрабинКа", фотовиставка "Фотоп'єса", кінопоказ "Кіно'театр" та літературні читання "Пожежна драбина". Задумані як експериментальні на ІІІ Драбині, всі акції гармонійно влилися у фестиваль, викликаючи чимраз більше зацікавлення глядачів. ПроектиФестиваль дитячого аматорського театрального мистецтва “Драбинка”. Необхідною умовою розвиту театрального мистецтв в Україні є залучення до театральної діяльності дитячих колективів, сприяння їх діяльності, розкриттю нових талантів та ініціатив. Проведення фестивалю дитячої театральної творчості сприяє творенню дитячих ініціатив, збагачення української культури та створює переспективи її подальшого розвитку. Реалізація проекту передбачає показати зв’язок між дитячим театральним мистецтвом, молодіжними аматорськими колективами та професійним театрам, прослідкувати проекцію сучасності українського суспільства на театральне мистецтво, взаємозв’язок театру із щоденним життям соціуму. Проект “Фотоп’єса. Віч-на-віч з глядачем” ІІ відкритий конкурс фотографій, об'єднаних темою “Глядацькі емоції у фокусі фотографії”. Мета: привернути увагу фотографів до театральної тематики, а також зосередити їхню увагу на фіксації театрального мистецтва в емоціях глядачів. Точка відліку фотоконкурсу – глядач – звичайна людина, яка приходить в театр. Нудьга, зацікавлення, сміх, подив, обурення, радість, байдужість, співчуття, агресія – емоції, що оточують людину щодня є основою виставки.
Кінопоказ "Кіно'театр" Тому що кіно - це грандіозне свято душі, тому що театр вартий того, щоб про нього знімали кіно, тому що "Кіно'театр" - це не будівля, де дивляться кіно, а місцина, де зберемось ми з вами, щоб ще одним цікавим способом провести час! «Кіно’театр» – це авторський пошук трактування поняття «життя», що ставить запитання «Життя – театр?». Проект складається з двох частин. Перша частина – «Ретроспектива» – це демонстрація ігрових та документальних фільмів, які відбиватимуть тему кінопоказу «Життя – театр?: Сучасне покоління. Час. Простір. Власна візія», а також сприятимуть творенню навколомистецької атмосфери на фестивалі. «Ретроспектива» звертатиметься до класики світового кінематографу. Друга частина, під назвою «Перспектива», – це рефлексії сучасного покоління на життя реальне та життя театральне. «Перспектива» зосередить свою увагу на авторському баченні та індивідуальному пошуку, на творенні концепцій «Життя – театр», «Життя – театр?» чи «Життя – життя не театр».
Життя фестивальне...Аматорський театр у міському просторі Автор: Роман Балук Джерело: http://pysaky.at.ua/publ/1-1-0-2
Львів і театр. Для багатьох мешканців нашого міста ці два слова є нероздільними. А особливо для тих молодих людей, котрі замість канапи і голубого екрана обирають глядацький зал та сцену з акторами. Шанувальників цього виду мистецтва у Місті Лева більшає з кожним роком. Скоро стара „Драбина” їх усіх вже „не витримає”…
Саме так називається Міжнародний молодіжний фестиваль аматорського театрального мистецтва, що днями, уже вчетверте, проходив у Львові. „Назва дуже символічна, - розповідає авторка ідеї, та засновниця фестивалю Оксана Дудко, - звичайний будівельний інструмент є чудовим символом авангарду та нестандартного підходу до сучасного мистецтва. Ми починали „лізти” з першої щаблини. З кожною наступною старались все зробити якіснішим і цікавішим. Зараз ми на четвертій, і, на мою думку, фестиваль вже досяг досить високого рівня.”
А й справді. Аматорськими вистави цьогорічних учасників назвати важко. Бодай через те, що, незважаючи на будні дні (фестиваль тривав з середи 7-го до неділі 10-го листопада), глядацький зал Міського палацу культури ім. Гната Хоткевича, де відбувалися вистави, був завжди заповнений дощенту! Для багатьох творчих колективів минулорічна „Драбина” стала першим театральним досвідом, а цього року вони вже збирають повний зал глядачів і гучні оплески з викриками „Браво!”.
„Аматори мають те, чого зазвичай вже бракує професіоналам. – зазначає художній керівник Львівського театру „Воскресіння” Ярослав Федоришин, - Вони не бояться експериментувати, бо займаються таким собі пошуком, не загнаним у жодні рамки.” Гасло „Драбини 2007” – „Єдність у різноманітті. Сучасне покоління. Час. Простір. Власна візія.” цілком себе виправдало. Учасники довели глядачам та журі, що сучасний театр не тримається на величних декораціях, вишуканих костюмах та професійному музичному супроводі. Перш за все – це гра акторів та неординарність постановки.
У конкурсній програмі взяли участь 20 театрів з різних регіонів України, а також із Польщі та Чехії. Переможців визначали у чотирьох номінаціях. Приз за найкращу театральну композицію дістався польському театру “Sztuki” Mariana Bednarka за виставу „Людина і папір”. У номінації „Краща режисерська робота” також перемогли поляки, а саме ATR – Akademicki Teatr Remont (м. Глівіце), з виставою „Танго”. Рівненський театр „Від ліхтаря” визнаний найкращим у номінації „Краща акторська робота”. А от приз глядацьких симпатій отримав театр „Екіпаж” (м. Київ). Від їхньої „Дуже простої історії було справді важко відволіктися...
У рамках „Драбини” також відбувалися: фестиваль дитячого театру „Драбинка”, театралізовані літературні читання „Пожежна драбина” та конкурс драматичних творів „Драма на драбині”. Цікавим доповненням до театрального фестивалю стали фотоконкурс, темою якого були „глядацькі емоції”, і нічний показ аматорського кіно. Участь у цих частинах фестивалю була можлива як для любителів, котрі просто завжди носяться з фото- чи відеокамерою, так і для професійних фотографів та режисерів. Слід було лише заповнити заявку.
Загалом фестиваль видався на славу. За словами організаторів, цьогорічна драбина була наймасовішою за весь період свого існування. Четвертий щабель ледь „не зламався” під таким навантаженням, тому п’ятий обіцяють значно зміцнити... тож чекаємо наступного року, щоб знову „вилізти” на „Драбину” і подивитись, що таке аматорське театральне мистецтво у міському, власне Львівському, просторі.
Нотатки з партеруАвтор: Таня Кареліна
Якщо хтось досі не усвідомив – ДРАБИНА вже почалась! Відгудів перший день. Що було?- відкриття із відчуттям приємної ностальгії, оплески, сміх ба навіть крики “Браво!” (аж п'ять чи шість разів). Були сміливці, яким пощастило виступати у перший день. Саме про них і будуть ці нотатки, адже Драбина в першу чергу – для них і про них. Перше враження. Сон у вишиванках Театру “На сходах” випала дуже відповідальна роль – відкривати фестиваль своєю постановкою. Це був “Пророк”: листи і поезії Тараса Григоровича Шевченка скомпонувалися у сюжет життя простої людини. Хлопцям і дівчатам із цього театру вдалося здавалося б давно неможливе – знайти новий глибинний зміст у творах, які ми знаємо з дитинства. Приємно вразило музичне аранжування і шалена харизма деяких акторів. Україномовна поезія і трошки латінос – це справді весело. Якщо хто не пам'ятає, там один хлопець на початку вистави запалив люльку. В той момент засмутила нестача занурення у події, що відбувалися на сцені. Напевне, це і є “прокляття” тих, хто виступає першими. А потім понесло. Спало навіть на думку, що оркестр – то наша відповідь “No Smoking Orchestra”J'ять, а нарешті той сенс, що з часом загубився чи ще не був знайдений). Була, правда, проблема, яка переслідує більшість аматорських колективів: вже на перших рядах треба було напружувати вуха, щоб розібрати репліки багатьох персонажів. Але нічого, впорались. Головне, що концепція вистави не створювала враження заїждженості. Від п'єси залишились приємні, світлі враження. Музика сильно і влучно зміщувала зміст поезії. Часто-густо рядки з віршів Шевченка викликали добру посмішку із серії “впізнав” (маю на увазі, не вірші впізнав, адже всі вони давно напам Враження друге. Версія не для перекладу Сподобалась, дуже сподобалась англомовність “Маленького глобусу” (чи, радше “Little Globe”?). Веселенькі “пересучаснені” костюми… Атмосфера поза епохою, якась невідомозвідкиказковість… Театр почав виставу вчасно: не було декорацій, отже й затримки не було. Її Величність Королева Лір могла б давати уроки з перевтілення у свого персонажа всім бажаючим. Блазень був просто чарівним, от тільки не дуже кумедним для непідготовленої частини аудиторії. Принцеси своє завдання виконали. Пам'ятаєте – аж до нових часів у класичному театрі чоловіки виконували і жіночі ролі? “Маленький глобус” перекинув це догори ногами. Та це не зіпсувало враження від класики. Якби ще й затемнення між актами не були такими довгими…
Враження третє. Вдалий постріл От воно! Дочекалися! Ласкаво просимо у реальний світ! Маленькі дівчатка грають у копанку свіжим примірником відомої газети. Культуризм інтелегенту допоможе хіба у нарощуванні рогів. У мух стріляти не естетично, інша справа – у людей. А ось і мішені: “Дитина”, “Літня людина”, “Мистецтво”. Звичайна “нехороша” квартира. Сторічча приходять на зміну одне одному, а квартирне питання залишається. Конфлікт поколінь, місце жінки у сім'ї, піклування держави про нас із вами…Тху! Про що це я? Соціальна проблематика? Але ж як весело! І навіщо тут говорити про акторську майстерність, якщо на сцені були справжні актори. Чи це були справжні люди, а глядачі просто прийшли постріляти по живих мішенях? Як на мене театр “Під мостом” був кращим у середу. Зал сміявся, зал грав з акторами, зал плескав стоячи. Пам'ятаєте?- зал вимагав режисера. Пластика третього щабля ДрабиниАвтор: Олена Кравченко Фото: Орест Калиняк Джерело: http://sumno.com/content/view/2330/28/ Всі, хто невтомно дерся «Драбиною» до вершин театрального мистецтва, у третій день фестивалю досягнули «Воскресіння». Власне, мова йде про львівський театр, куди у п`ятницю, 10 листопада, публіку гостинно закликали... крізь зачинені двері. «А запрошення є?» – питання поставало муром. Мову про загальну відкритість фестивалю ніхто не припиняв, тому запрошеннями слугували посвідки журналістів, організаторів, керівників мистецьких агенцій, ОМОНу або магічні 10 гривень охороні. Мистецтво без труднощів втрачає вартість.
В И С Т У П И Т Е А Т Р І В Середа, 7 листопада Міський палац культури імені Гната Хоткевича (вул. Кушевича, 1, м. Львів)
15.00 – відкриття фестивалю 15.30 – 21.00 – виступи учасників фестивалю На сходах (Львів) «Пророк» Намір (Львів) «Боже-Вільна» Маленький глобус (Кіровоград) «Королева Лір» Korridor Theater (Бухарест, Румунія) «The impossible City» Під мостом (Львів) «Погана квартира»
Четвер, 8 листопада Міський палац культури імені Гната Хоткевича (вул. Кушевича, 1, м. Львів)
15.00 – 21.00 – виступи учасників фестивалю СТО «Жмені» (Івано-Франківськ) «Курт-шоу» Etc. (Львів) «Рідкісна історія про любов» Ми (Львів) «Nerrenturm» Публіцист (Харків) «Игрушки» АмаТеА (Чернігів) «Вечность и еще один день»
П’ятниця, 9 листопада Духовний театр «Воскресіння» (пл. ген. Григоренка, 5)
15.00 – 21.00 – виступи учасників фестивалю Radobydivadlo Klapy (Лібоховіце, Чехія) «Equus» (гість фестивалю) Від ліхтаря (Рівне) "Дежавю: Речі. Місце. Час" Человеческий голос (Одеса) «Concerto Grosso» Гармидер (Луцьк) «Івонна – принцеса Бургундська» Карверх (Івано-Франківськ) «Чи водяться тигри в Конго?»
Субота, 10 листопада Міський палац культури імені Гната Хоткевича (вул. Кушевича, 1, м. Львів)
14.00 – 21.00 – виступи учасників фестивалю (Міський палац культури імені Гната Хоткевича) Scena Libohovice (Лібоховіце, Чехія) «Nasi furianti» (гість фестивалю) Біла зебра (Івано-Франківськ) «Memories» Екіпаж (Київ) «Очень простая история» ATR – Akademicki Teatr Remont (Глівіце, Польща) «Tango» Театр мистецтва Маріана Беднарка (Рибнік, Польща) "Чоловік і папір" (спеціальний гість)
Неділя, 11 листопада
10.00 – 12.00 – екскурсії по місту «Мистецьке життя Львова» 14.00 – 16.00 – круглий стіл «Аматорський театр у міському просторі» 19.00 - … – закриття фестивалю, вечірка театральний-сейшн. Спеціальні гості: театр «КЛІТКА» та гурт «Тарасова ніч»(клуб «Picasso», вул. Зелена, 88, м. Львів)
П Р О Е К Т И В М Е Ж А Х Ф Е С Т И В А Л Ю 07 – 11 листопада фотоперфоманс «Фотоп’єса» («Музей ідей», вул. Валова, 18а) 12.00 – відкриття фотоперфомансу «Фотоп’єса» («Музей ідей», вул. Валова, 18а)
8 листопада 11.00 – 14.00 – майстер-класи від режисерів з України, Австрії, Великої Британії (Міський палац культури імені Гната Хоткевича)
9 листопада 11.00 – 14.00 – майстер-класи від режисерів з України, Австрії, Великої Британії (Духовний театр «Воскресіння», пл. ген. Григоренка, 5) 22.00 - … – нічний кінопоказ з елементами конкурсу «Кіно’театр» + вечірка саундтреків (клуб «Одневсе», вул. Зелена, 294)
10 листопада 10.00 – 12.00 – екскурсії по місту «Мистецьке життя Львова» 12.00 – 14.00 - театралізовані літературні читання «Пожежна драбина» («Музей ідей», вул. Валова, 18а)
ІІ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДИТЯЧОГО ТЕАТРУ «ДРАБИНКА» Четвер, 8 листопада Театр «І люди, і Ляльки…» (вул. Фредра, 6, м. Львів)
09.30 – 11.00 – екскурсії по місту «Мистецький Львів очима дітей»
12.00 – відкриття фестивалю 12.30 – 15.00 – виступи театрів Просценіум (Львів) «Вперед, і ніколи не оглядайся!» Чарівна скринька (Львів) «Білосніжка» Чіга-Біга (с. Нижнє селище, Закарпатська обл.) «Маленький принц»
15.00 – 17.00 – майстер-клас «Розвиток креативності у дітей»
П’ятниця, 9 листопада Театр «І люди, і Ляльки…» (вул. Фредра, 6, м. Львів)
09.30 – 11.00 – екскурсії по місту «Мистецький Львів очима дітей»
12.00 – 15.00 – виступи театрів Чудеса (Херсон) «Вперед, котенок!» Театр юних чернівчан (Чернівці) «Шкідливі поради» Маленький принц (Рівне) «Зграя» Під мостом (Львів)
15.00 – 17.00 – майстер-клас від британського режисера Майкла Джонсона
|
|||
Рівненський театр «Від ліхтаря» вчинив простіше: експлуатуючи лише двох акторок, режисер узагалі відмовився від слів. «Дежавю: речі, місце, час» можна було лише відчути через музику, пластику й міміку. Вистава складалася з безлічі маленьких історій маленької людини: її радощів, сподіванок і внутрішньої боротьби. Такий крик емоцій зробив будь-які слова непотрібними. «Хто не розуміє твого мовчання, ніколи не зрозуміє твоїх слів»– таким є гасло театру.
Останнім щаблем п’ятницевої «Драбини» став івано-франківський театр «Карверх» із шаленою психоделікою пошуку тигрів у Конго. Вистава, закидана чорно-білими фотографіями і уламками мрій. Вистава, яка на деякий час вживила у мозок почуття приреченості. Нелегко бути хворим на СНІД. Дві акторки, які перевтілювались у всіх потрібних дійових осіб, чудово тиснули на свідомість. Від тюрми і від чуми не зарікатись. І не забути, що СНІД – це чума 21 століття.
